Думай, дядько! Думай...

Петро РОМАНОВСКИЙ

Здрастуйте, дорогі читачі ІБК! Я дуже радий новій зустрічі з вами! Я дякую редакції ІБК, що надала мені цю чудову можливість. Я вже давно хотів поділитися з вами своїми думками про проблему, що потрясла увесь світ в 2008 році й ще дотепер впливає на всіх нас. Я запрошую вас прочитати цю статтю й задуматися.... Заздалегідь прошу вибачення в тих, хто не так, як я хотів би, зрозуміє назву й зміст цієї статті. Останнім часом багато в ЗМІ пишеться про світову економічну кризу 2008 року. Писав про це жахливе явище і я. Але в одній або навіть декількох статтях не напишеш про всі хвилюючі питання. Що ж відбувається в нашім світі? Всі ми прагнули до демократії.... И наші сподівання начебто стали збуватися. Я маю на увазі жителів Польщі, Литви, Росії й України. Але не встигли в цих країнах ще провести до кінця необхідні структурні перетворення, як отут таке трапилося! Справжня світова епідемія, тільки економічна! Але медицина вже вміє якось прогнозувати епідемії й заздалегідь вживає профілактичних заходів. І якщо не вдається її уникнути зовсім, те хоч погасити. А як в економіці? Що криза приходить зненацька? Я думаю, що немає. Адже були симптоми. І багато економістів бачили його наближення. Принаймні , я, хоч і не фахівець в економіці, а тільки цікавиться деякими її питаннями, до 2008 року зустрічав у пресі досить тривожні пророкування. Для більшої переконливості давайте звернемося до висловлень відомого шведського економіста, старшого наукового співробітника Інституту Міжнародних Економік (Peterson Іnstіtute for Іnternatіonal Economіcs), професори Джорджтаунского Університету (Georgetown Unіversіty) Андерса Ослунда (Anders Aslund). Ці висловлення ставляться до періоду часу початкової стадії кризи в 2008 році. Приведу висловлення Андерса Ослунда майже дослівно. "Можна сказати, що Нуриэль Рубини, професор Університету Нью-Йорка, точно бачив це й писав об цьому кілька років. У цьому ряді також варто згадати Мартіна Вульфа з газети Fіnancіal Tіmes - фактично головного економічного колумниста у світі; професори Роберта Шиллера з Єльського Університету... Фінансист Джордж Сорос опублікував дві книги про наближення кризи - одну в минулому (в 2007 році, примітка автора) іншу - цього року . Але на такі прогнози дуже маленький попит. У бізнесі подібні пророкування просто ніхто не хоче слухати й сприймати. Уряди теж не бажають прислухатися до таких пророкувань, а університети не особливо схильні займатися дійсністю. У січні цього року на світовому економічному форумі в Давосі над Рубини сміялися через те, що він занадто песимістично говорив про майбутнє. Але одна справа: знати, що подібне, у принципі, можливо, а з іншої сторони знати, що це дійсно відбудеться. Саме головне, ніхто не міг пророчити, коли криза почнеться". І що ж виходить? А виходить те, що всі знали про наближення кризи, але не реагували, а спокійно чекали, коли він прийде. Немає ні спеціальних економічних установ, ні структур, які повинні проводити постійний моніторинг в економіці. Що можна сказати із цього приводу? Про приватний бізнес можу сказати як тільки одне, що це його справа. А от як же уряди? Адже народи довірили їм свої долі! Подібне питання Андерс Ослунд досить спокійно пояснює. "Політики, які привели країну до кризи, природно, втратили довіру. Це значить, що найважливіше - перемінити таких політиків. Уряд звичайно не переживає криза, вона звичайне програє наступні вибори. Як, скажемо, незабаром після дефолту в серпні 1998 року в Росії уряд був відправлені у відставку". Теж виходить дуже смутно. Проґавив уряд криза й просто йде у відставку. А як же долі мільйонів людей? Вони, виявляється, нікого не хвилювали. Не хвилювали уряди й можливі подальші наслідки, про які теж сказав Андерс Ослунд. "Знов-таки, варто виходити з того, що це найбільша фінансова криза в історії. Ми знаємо, що після Другої Світової війни зложилася наступна закономірність. Якщо в одній країні Заходу починається одночасно криза на ринку нерухомості й криза на ринку фінансів, то економічний спад у розмірі 5% триває не менш трьох років, у середньому - п'ять років. Якщо врахувати це, то нам дуже повезе, якщо темпи росту валового внутрішнього продукту скоротяться тільки на 10%. У часи Великої Депресії (світова криза 1929-1933 років, пояснення автора) ВВП США зменшився на 33%. Звичайно, ми не будемо повторювати тих же самих помилок, але, цілком імовірно, що зробимо якісь нові". Таким чином, зі сказаного вже можна зробити основний висновок, що сама криза всіма відповідальними чиновниками, політиками й урядами, сприймається як щось належне, цілком природне. Але ж світові фінансові кризи - одна із самих серйозних проблем, що хвилює людство з давніх часів. В 2008 році це лихо торкнулося практично кожного з нас. Зменшення прибутку, позбавлення місця роботи, ріст цін, затримка заробітної плати, стипендії, пенсії, безробіття... Люди просто в паніці! Слово криза звучала всюди. У газетах можна було прочитати жахаючі замітки про те, що якийсь підприємець покінчив життя самогубством, тому що не міг прокормити свою родину. І на жаль, такі випадки були нерідкі. І як показує історія й вивчення причин такого негативного явища, криза зароджується в одній окремо взятій країні.

Так попередником сучасної кризи була іпотечна криза в Сполучених Штатах Америки, що виявився вже в 2006 році. Тодішня ситуація почалася зі зменшення кількості продажу будинків. Потім, уже в 2007 році, ця проблема переросла в кредитну кризу. Кредит на практично будь-який товар міг одержати кожний бажаючий і надзвичайно багато людей стало користуватися послугою купівель на виплат. Тоді це здавалося вигідною пропозицією. Відсутність контролю над кількістю кредитів привело до глобалізації проблеми й фінансовій кризі. А потім через якийсь час фінансова криза США прийняв світові масштаби й докотився до всіх нас Є чи гарантії, що таке явище в такому а може й у більшому масштабі не повторитися через якийсь час? Сьогодні таких гарантій поки немає. Так що відповідальним чиновникам пора вуж, нарешті, задуматися про долі простих людей! Так що думайте дядька, думайте!

До нових зустрічей в Інтернеті, дорогі читачі ІБК!

Почім нині енергоресурси?

Михась СКРІПКА

В останні роки жителі Білорусі щораз уже з деякою тривогою очікують кінця поточного року й початку майбутнього. І причиною цього є зміни тарифів на імпортовані в республіку енергоресурси. От і кінець 2009 року не був виключенням. Напередодні новорічного свята була оголошена й ціна на газ для Білорусі на перший квартал 2010 року. Глава "Газпрому" Олексій Міллер заявив, що Білорусь буде купувати газ по 168 доларів за тисячу кубометрів. Він сказав, що середньорічна ціна на газ для Білорусі в 2009 році становила близько 150 доларів, а відповідно до підписаного контракту в першому кварталі 2010 року Білорусь буде платити за газ 168 доларів за тисячу кубометрів. Глава "Газпрому" також додав, що ціна газу для Білорусі значно менше, ніж для інших покупців російського газу через відсутність експортного мита. Президент же Білорусі на підсумковій прес-конференції 30 грудня 2009 року заявив про те, що нафта й газ подорожчають в 2010 році тільки для Білорусі й ціну хочуть ще підвищити. Олександр Лукашенко сказав, що, тому що Білорусь змушена купувати нафта й газ тільки в Росії, то через ріст ціни на ці енергоресурси ростуть ціни на товари й послуги усередині країни. Це все було перед самим Новим Роком. І ми якось прожили два тижні й начебто заспокоїлися. Але от 13 січня вже перед старим Новим Роком у пресі з'являється заява представника російської компанії "Транснефть" Ігоря Дьоміна. У заяві було сказано, що Росія може в найближчі дні призупинити поставки нафти в Білорусь. За його словами, у випадку з Мозирським нафтоперегінним заводом (НПЗ), це може відбутися вже наприкінці поточного тижня, якщо його керівництво не підтвердить заявки із вказівкою обсягів одержуваної нафти. У випадку з Новополоцким НПЗ підтверджених заявок для поставок вистачить тільки до кінця наступного тижня. При цьому Дьомін уточнив, що в цей час прокачування нафти на обоє НПЗ у Білорусі, а також транзитні поставки здійснюються в повному обсязі. Стало вже традицією, що Росія й Білорусь не можуть урегулювати конфлікт навколо умов поставок нафти на новий календарний рік. Білорусь наполягає на тому, щоб Росія поставляла їй більше безмитної нафти. Однак Росія готова не обкладати митом тільки ту нафту, що призначена для внутрішнього білоруського споживання. Відомо, що більша частина російської нафти, що поставляється Білорусі, переробляється на Мозирським і Новополоцким НПЗ і потім продається в Європу. Згідно з ув'язненим у січні угоді, із загального обсягу (21,5 мільйонів) безмитно в 2010 році Білорусь одержить тільки 6,3 мільйони тонн нафти. Таким чином, з безмитної системи були виключені обсяги, які йдуть після переробки на реекспорт. Однак Білорусь наполягає на повному скасуванні експортного мита на російську нафту з 1 липня 2010 року. Так зниження на 37,2% обсягів поставок російської нафти тільки за січень - лютий 2010 року (у порівнянні з аналогічним періодом 2009 року) привело до того, що потужності білоруських НПЗ виявилися завантаженими тільки наполовину. Таку ситуацію в якімсь ступені можна поправити за рахунок майбутніх поставок венесуельської нафти. Однак рентабельність поставок нафти з Венесуели в Білорусь викликає більші сумніви в експертів. Так, в умовах діючої ринкової кон'юнктури нафта з Венесуели може виявитися на 10-20% дорожче, ніж нафта з Росії, правда без обліку мит. Так що транспортування нафти може дуже серйозно вдарити по економічній доцільності білорусько-венесуельського проекту в такому виді. Деякі перспективи купувати більше дешеві енергоресурси дає Митний союз Білорусі, Росії й Казахстану. Основний зміст участі Білорусі в цій структурі полягає в тому, щоб поліпшити умови й ціни поставок російських енергоресурсів. Тому вступ у дію Митного союзу білоруським президентом жорстко погоджується з підписанням угод про створення нової організації - Єдиного економічного простору (ЕЭП). По думці Олександра Лукашенко, у рамках ЕЭП повинні бути рівнедоговірні ціни на енергоресурси. Є очевидним, що Білорусь хоче одержати нові пільгові умови поставок нафти й газу. Але саме в цьому питанні Росія не хоче йти на поступки. Таким чином, зміст приєднання Білорусі до Митного з без установлення рівнедоговірних цін на енергоресурси губиться. Таке поки положення справ з енергоресурсами. До нової зустрічі в Інтернеті, дорогі читачі ІБК!

Про рублики, зелені й бублики....

Ірина ПАВЛИНА

От пройшов уже другий рік в умовах світової фінансово-економічної кризи. Як ми всі його прожили, дорогі друзі? Вас, дорогі читачі ІБК, звичайно, цікавить, як його прожили саме жителі Білорусі? Важко сказати. Адже кожний з нас прожив 2009 рік по-своєму. Давайте краще звернемося до загальної оцінки й, причому до офіційного. Так 2 лютого цього року пройшло засідання Ради Міністрів, де розглядалися підсумки соціально-економічного розвитку Білорусі за 2009 рік. На цьому засіданні голова Ради Міністрів Сергій Сидорский відзначив, що рік був складним для національної економіки, тому що Білорусі, як і більшості країн миру, довелося працювати в тяжких умовах. Він сказав, що уряд разом з Національним банком і місцевими органами влади реалізували комплекс заходів щодо протидії негативному впливу кризи на економіку країни. З огляду на падіння попиту на вітчизняну продукцію на зовнішніх ринках, насамперед у Росії, був прийнятий ряд рішень по стимулюванню білоруського експорту. Главою держави були підписані укази, спрямовані на розвиток лізингу й стимулювання придбання вітчизняної продукції. Були прийняті й іншої міри. Диверсифікованість експортних поставок сприяла реалізації затверджених у уряди стратегій розвитку експорту в країни ближнього й далекого зарубіжжя. Паралельно проводилася робота зі стимулювання внутрішнього попиту. За словами голови уряду в 2009 році були ухвалені рішення щодо лібералізації економічних відносин у країні, спрямовані на усунення зайвих адміністративних бар'єрів і поліпшення бізнес клімату в цілому. Була проведена робота над подальшим спрощенням адміністративних процедур, у тому числі над скороченням числа ліцензувавшихся видів діяльності й строків одержання ліцензій. За словами Сергія Сидорского прийняті урядом в 2009 році міри сприяли запобігти економічному спаду, зберегти промисловий потенціал країни й трудові колективи підприємств. За підсумками 2009 року в Білорусі було забезпечене зростання виробництва в таких основних галузях, як сільське господарство, будівництво, торгівля й громадське харчування. Не було допущено збільшення безробіття й розкручування інфляційних процесів. Споживчі ціни в 2009 році виросли на 10,1%, що нижче показника 2008 року (13,3%). Чисельність зайнятого в економіці населення збережена на рівні 2008 року. Реальні грошові доходи населення виросли на 2,9% у порівнянні з 2008 роком. Голова уряду відзначив, що в той час як в усьому світі криза привела до падіння інвестиційної активності, у Білорусі був забезпечений хоч і невисокі (108%), але впевнені темпи росту інвестицій в основний капітал, що сприяло розвитку інвестиційної діяльності в країні в цілому. За словами Сергія Сидорского ряд міністерств все-таки знизили обсяги інвестицій в основний капітал. Це, наприклад, Міністерство промисловості (86% до рівня 2008 року), Міністерство торгівлі (83%), Міністерство транспорту (97%). На думку голови уряду, в 2009 році необхідно було значно збільшити інвестиції в економіку малих і середніх міст. А так, через недостатнє інвестування в 2009 році не були виконані багато показників програми розвитку малих і середніх міських поселень, а по ряду міст були допущені навіть їхні зниження. Крім того керівник уряду відзначив, що в 2009 році проблема з реалізацією продукції привела до росту запасів готової продукції на складах підприємств. Особливо важке положення було в Міністерства промисловості, що в 2009 році в певні періоди часу майже вдвічі перевищувало встановлений норматив запасів готової продукції - 142% до середньомісячного обсягу виробництва. Сергій Сидорский сказав, що в 2009 році не вдалося зупинити ріст негативного сальдо зовнішньої торгівлі товарами й послугами, що збільшилося до 4,8 мільярдів USD (за 11 місяців) при річному прогнозі 1,5 мільярда. При цьому експортні можливості підприємств не були використані повною мірою . Так, у Міністерстві промисловості експорт продукції за 11 місяців 2009 року склав тільки 49% до аналогічного періоду 2008 року. Це незважаючи на те ,що урядом у цілому були прийняті найважливіші рішення по стимулюванню внутрішнього попиту й підтримці багатьох підприємств країни. Сергій Сидорский відзначив, що в 2009 році не були досягнуті заплановані показники по темпах росту обсягу послуг. Це стосується послуг транспорту, житлово-комунального господарства, страхування, фізичної культури й спорту. Знижено обсяг платних послуг населенню в сфері туризму й готельного бізнесу. Керівник уряду також указав на погіршення фінансових показників у реальному секторі економіки в 2009 році. Так підприємства країни з фінансові показники, і сума збитків виросла більш ніж у два рази до 1,3 трильйони BR. Голова уряду у своєму виступі особливо підкреслив, що фінансові питання залишаються найважливішими в розвитку економіки країни й що цього року Білорусь повинна значно додати в обсягах промислового виробництва, знизити складські запаси, поліпшити фінансові показники підприємств. "Сьогодні нам необхідно серйозно проаналізувати допущені прорахунки й помилки для того, щоб не допустити їхнього повторення", - відзначив на закінчення керівник уряду. Він також сказав, що нинішній 2010 рік повинен стати роком, що дасть значне нарощування експортного потенціалу наших підприємств. Виступаючи на засіданні Ради Міністрів, Перший заступник голови уряду Білорусі Володимир Семашко підкреслив, що в 2010 році в Білорусі будуть змінені умови державної підтримки підприємств - держпідтрімка буде виділятися тільки під високоефективні інноваційні проекти. Владимир Семашко підкреслив, що можливості реалізації окремих з таких проектів у минулому році через світову фінансову кризу були знижені. Зараз світова економіка виходить із рецесії, тому інноваційний розвиток повинне стати одним із пріоритетів розвитку білоруської економіки в 2010 році. Зокрема , треба буде розв'язати питання із забезпеченням правовим регулюванням механізмів створення й функціонування венчурних організацій. За словами Володимира Семашко, в 2010 році необхідно кардинально підсилити роботу із залучення іноземних інвестицій. Інвестиції в основний капітал у Білорусі в 2009 році склали 108,6% до рівня 2008 року. При цьому очікуваного припливу іноземних інвестицій не відбулося. У структурі всіх інвестицій торік вони склали 1,4% проти 1,7% - в 2008 році. Владимир Семашко повідомив, що уряд протягом першого півріччя 2010 року має намір проаналізувати хід реалізації діючих інвестиційних проектів у Білорусі. Крім того, уряд має намір доповнити перелік цих проектів, передбачених до реалізації в 2010 році. У плані експорту й зовнішньої торгівлі, на думку Володимира Семашко, " рік, щонаступив, не обіцяє бути легенею, і початок року це явно продемонструвало". У зв'язку із цим головним завданням в 2010 році повинна бути експортна експансія на нові ринки країн Азії, Африки, Латинської Америки, які стають більше платоспроможними. Крім того, для підвищення експортного потенціалу необхідно проробити питання створення галузевих експортних холдингів і продовжити роботу з розширення торгово-провідної мережі білоруських підприємств за рубежем. Чималі надії в нарощуванні експорту білоруські Уряд покладає на реалізацію ув'язненого з Ощадбанком Росії договору по пільгуванни процентних ставок по кредитах, видаваних у Росії на покупку білоруської продукції. Владимир Семашко також виразив надію, що робота в складі Митного союзу дасть Білорусі більше плюсів, чим мінусів у частині зовнішньої торгівлі, а в рамках "Східного партнерства" удасться забрати наявні обмеження по ряду позицій білоруського експорту в Європейський Союз. От такі підсумки життєдіяльності нашої країни за 2009 рік. Що буде в 2010 році? Поживемо, побачимо.... До нових зустрічей в Інтернеті дорогі читачі ІБК!