У міжнародному житті 2008 року відбулися дві дуже важливих події. Це вибори президента Росії в березні місяці й вибори президента США в листопаді. Ці події можна назвати ключовими або поворотними у всій міжнародній політиці. Адже від якості й рівня відносин між Росією й США практично залежить усе у світі. Вони самий головний фактор міжнародної стабільності й тому є пріоритетними, як у зовнішній політиці Росії, так і в зовнішній політиці США. Ключовими завданнями таких відносин є забезпечення їхнього стійкого розвитку в конструктивному й передбачуваному руслі, розширення сфер збігу інтересів, подолання розбіжностей на основі пошуку компромісів з урахуванням національних інтересів один одного. Основні принципи двостороннього партнерського діалогу між Росією й США були закріплені ще в травні 2002 року в Московській Декларації про нові стратегічні відносини, підписаної Президентами Володимиром Путіним і Джорджем Бушем. Пріоритетні напрямки двосторонньої взаємодії теж були визначені. Це спільна робота в інтересах міжнародної безпеки й стратегічної стабільності, боротьба з міжнародним тероризмом і протидія іншим новим глобальним викликам і погрозам, сприяння рішенню регіональних конфліктів, розвиток торгово-економічних зв'язків, розширення контактів між суспільствами й людьми. За період часу з 2002 року по 2008 рік було чимало зроблене обома країнами в позначених напрямках спільної діяльності. Але й за цей період ще задовго до президентських виборів у російсько-американських відносинах виявилися істотні розбіжності. Я не буду перераховувати всі розбіжності між цими країнами, а назву лише деякі. Так військова акція НАТО в Югославії відразу ж виявила різні підходи Росії й США до рішення балканської проблеми. Крім того, США активізували розширення НАТО на Схід і тим самим намагалися й намагаються створити вигідну для себе систему європейської безпеки. У той же час особливо різку реакцію США викликали взяті Росією зобов'язання по будівництву АЕС в Ірані, "витоку" у цю країну російських ракетних технологій. США також з більшою підозрою ставляться до інтеграційних процесів на пострадянському просторі під егідою Росії, бачачи в них прояв імперських амбіцій. Таким чином, цей етап взаємодії двох держав визначився помітним проявом збережених елементів конкуренції й розбіжностей, що, чесно говорячи, носило цілком об'єктивний характер. Після президентських виборів США й Росія дали ясно зрозуміти один одному, що випробовують певне розчарування в розвитку відносин за цей період часу по цілому ряді напрямків, і виразили готовність відновити конструктивний діалог. Так Росія вже в особі президента Медведєва як і раніше виступає за подальше співробітництво зі США на рівноправній основі, що могло б забезпечити безпека й економічне процвітання народів обох країн і не допускати при цьому кризи довіри, навіть якщо в окремих випадках будуть виникати досить серйозні розбіжності з деяких питань міжнародного життя. Росія зацікавлена стати країною із процвітаючою економікою й з розвитий демократією, інтегрованої в політичне й економічне життя миру. Росія зацікавлена стати державою, границі якого надійно захищені й котре поважає норми міжнародного права й вирішує внутрішні конфлікти мирним, демократичним шляхом. Росія також готова стати державою, що дотримує й захищає права своїх громадян. Таким чином, у російсько-американських відносинах після президентських виборів наступив період серйозного коректування взаємних оцінок поводження один одного на міжнародній арені, що сприяє виявленню наявної здорової прагматичної основи для їх подальшого стійкого позитивного розвитку. На закінчення я хочу сказати, що після декількох років охолодження у відносинах між Росією й США наступив період явного потепління. І я думаю, що цей період буде довгим. Принаймні , всі ми зацікавлені в цьому. До нових зустрічей дорогі читачі ІБК!